Президент України Володимир Зеленський зробив велику та потужну заяву с нагоди Дня пам’яті та примирення, присвяченого жертвам Другої світової війни, а також Перемоги над нацизмом. Зеленській чітко провів паралелі між німецьким фашизмом та російським. Через 77 років зло відродилося. Це розуміють усі країни й усі народи, які сьогодні підтримують Україну. Зло не зможе сховатися в бункері. Будь-яке зло завжди закінчується однаково – воно закінчується.

Зеленський зробив звернення з міста Бородянка, на яке російські фашисти скинули потужні бомби у перші дні вторгнення. Мешканці міста лягли спати але деякі більше ніколи не проснулись – багатоповерхівки у місті було знищено авіаударом, загинули десятки мешканців.

“24 лютого слово «ніколи» стерли. Розстріляли й розбомбили. Сотнями ракет о 4-й ранку, якими розбудили всю Україну. Ми почули моторошні вибухи. Ми почули: знову!

Місто Бородянка – одна із багатьох жертв цього злочину! Позаду мене – один із багатьох свідків! Не військовий об’єкт, не секретна база, а проста дев’ятиповерхівка. Чи може вона становити безпекову загрозу для РФ, для 1/8 частини суші, другої армії світу, ядерної держави? Чи може бути щось більш безглуздим, ніж це запитання? Може.

250-кілограмові фугасні бомби, якими наддержава засипала це маленьке містечко. І воно оніміло. Воно не може сьогодні сказати: ніколи знову! Воно не може сьогодні нічого сказати. Але тут усе зрозуміло без слів…

…Уявіть, як у кожній із цих квартир люди лягали спати. Бажають одне одному на добраніч. Вимикають світло. Обіймають коханих. Заплющують очі. Мріють про щось. Настає повна тиша. Вони всі засинають, не знаючи, що не всі прокинуться. Вони міцно сплять. Їм сниться щось приємне. Та через кілька годин їх розбудять вибухи ракет. А хтось не прокинеться більше ніколи. Ніколи знову.

Із цього гасла викинули слово «ніколи». Ампутували під час так званої спецоперації. Встромили ніж у серце і, дивлячись в очі, сказали: «Это не мы!» Закатували зі словами «не все так однозначно». Вбили «Ніколи знову», сказавши: «Можем повторить».