Російське вторгнення до України може "зацементувати" трагічну долю української демографії. Хоча невідомо, як розвиватиметься війна, коли та як вона закінчиться, вона вже значно впливає на населення України, зокрема через намагання росії захопити частину української території.
Історія свідчить, що демографічний вплив війни значний не лише під час війни, а й протягом наступних десятиліть. Ця війна може бути особливо спустошливою через довоєнну ситуацію: населення країни вже скорочувалося, народжуваність і тривалість життя були низькими порівняно з її сусідами.
Хоча демографічний вплив цієї війни пролягає і поза кордонами України, у цій статті ми приблизно оцінюємо поточний демографічний вплив війни на Україну.
Про це пише "Економічна правда"
Було б наївно вважати демографічну ситуацію головною причиною російського нападу, особливо враховуючи амбіції путіна, складність історичних стосунків України та росії, довоєнну ситуацію в Україні та її геополітичну роль як одного з основних постачальників продовольства на світовий ринок.
Обговорення демографічного виживання країни може здатися неактуальним у світлі поточних подій, коли країну руйнує невиправдане вторгнення, мільйони сімей ховаються в укриттях від невибіркового бомбардування чи намагаються жити нормальним життям, знаючи, що ніде не безпечно.
Однак історично демографія була дуже актуальним питанням для України, особливо в першій половині 20 століття, коли країна переживала демографічні удари, практично небачені в новітній історії, включно з Голодомором 1932-1933 років, коли своє життя втратили, за різними оцінками, від 4 до 5 млн українців.
Якби країна не переживала постійні катастрофи та еміграцію, її населення у 1990 році становило б не 51,6 млн, а 87,2 млн осіб. Під час майбутньої реконструкції країна має впоратися з дуже критичною демографічною ситуацією та впливом величезної гуманітарної кризи, створеної вторгненням.

Російські демографічні виклики як фактор війни

З п’ятого місця у світі у 1950 році за кількістю населення після Китаю, Індії, США та ЄС (без Східної Європи), росія скотилася до шостого місця у 1990 році та дев’ятого – у 2020 році. За оцінками, до 2050 року росія буде на 14 місці.
Її випередять країни, що розвиваються: Нігерія, Пакистан, Індонезія, Бразилія, Ефіопія, Демократична республіка Конго, Бангладеш, Єгипет, Мексика та Філіппіни. Причини цього – низька народжуваність та сталий рівень смертності. У демографічному вимірі росія стала карликом серед супердержав.
Висловлювання путіна про те, що він розглядає себе як виконавця історичної місії відновити російську імперію, свідчить, що демографічне питання може бути серед його мотивів. Справді, за останні 30 років населення рф скорочувалося чи зростало дуже повільно і, скоріше за все, надалі стало скорочуватиметься.
Побоювання щодо нерадісних демографічних перспектив росії можуть зробити її більш небезпечною і стати мотивом у її агресії проти України.

Скорочення населення України до війни

На відміну від інших розвинених країн чи країн із середніми доходами, в Україні останній традиційний перепис був у 2001 році. У 2019 році уряд провів електронний перепис, який більшість дослідників не вважають адекватним.
Скомбінувавши дані з різних джерел, демографи в Україні та за кордоном виявили кілька основних тенденцій, які розвинулися в 1990-х роках.
Із цього аналізу зрозуміло, що демографічні проблеми в Україні були ще до війни. Населення скорочувалося з 1990 року, коли досягло максимуму – 51,6 млн. У 2022 році, за оцінками ООН, населення становило 43 млн 792 тис осіб, але ООН включає населення в міжнародно визнаних кордонах України.
За цими даними, протягом 1990-2022 років Україна втратила близько 10,7 млн людей (понад 20% населення), тоді як росія втратила 1,3% населення. Якщо оцінки Держстату від 2019 року правильні, то наявна кількість населення в Україні менша, ніж оцінка ООН: лише близько 37,9 млн осіб.
Тому перед повномасштабним вторгненням рф демографічна криза в Україні, спричинена російською анексією Криму та окупацією частини Донбасу, а також еміграцією та низьким рівнем народжуваності, призвела до скорочення населення більш ніж на 26% протягом 1990-2022 років.