Ситуація на найбільшій атомній електростанції Європи погіршується з кожним днем. Починаючи з п’ятниці, окупанти кілька разів обстріляли Запорізьку АЕС.
Кінцевою метою росіян є відключення станції від енергосистеми України та початок крадіжки української електроенергії.
Що відбувається на Запорізькій АЕС, чи можливе її відключення від української енергосистеми та якими можуть бути наслідки її обстрілів?
Про це пише "Економічна правда".

Атом у полоні

Захоплення найбільшої в Європі атомної електростанції російськими військовими почалося ввечері 3 березня. Зранку наступного дня Запорізька АЕС перейшла під контроль окупантів.
Одразу після окупації українські фахівці почали фіксувати масштабні порушення ядерної та радіаційної безпеки: від примусу співробітників працювати під дулами автоматів до використання важкої зброї на об’єкті.
До кінця травня на території ЗАЕС окупанти розмістили близько 50 одиниць важкої техніки та понад 500 солдатів.
Фактично на цивільному ядерному об’єкті окупанти облаштували військову базу з арсеналом важкої зброї та використовують його як живий щит, обстрілюючи сусідній Нікополь.
До яких наслідків можуть призвести необережні дії військових на атомній станції, схоже, не розуміють навіть росіяни.
Попри надважку ситуацію на ЗАЕС, до останнього всі енергоблоки обслуговував український персонал і станція працювала в енергосистемі України.
Утім, останні дії росіян поблизу станції, включаючи обстріли 5 та 6 серпня, свідчать про плани окупантів від’єднати атомну електростанцію від української енергосистеми і почати красти електроенергію.
Представники окупантів заявили, що з 1 вересня станція перейде під контроль "Росатома", а українські фахівці повинні готуватися до "роботи за новими правилами". Чи вийде в них реалізувати свої плани?

Чому активізувалися росіяни

Крім намагання окупантів знищити якомога більше інфраструктурних об’єктів та послабити Україну економічно, ситуація довкола ЗАЕС має ще одну мету: не допустити "блекауту" в Криму, тобто відключення електроенергії на півострові.
Річ у тім, що до анексії росіянами півострова у 2014 році Крим мав дефіцит електроенергії й отримував її з інших областей України.
Одразу після захоплення Криму Україна не припинила постачання. Останні кіловати української електроенергії потрапили на анексований півострів 30 грудня 2015 року, після чого почалася його повна енергетична блокада.
Оскільки власної генерації для задоволення внутрішнього попиту в Криму не було, упродовж кількох років півострів жив у режимі регулярних віялових відключень.
Не допомогли ні завезені після анексії мобільні генератори, ні так званий енергоміст, поставок через який вистачало лише для Феодосії та Керчі.
Ситуацію вдалося виправити лише у 2018-2019 роках після запуску електростанцій "Таврійська" (Сімферополь) та "Балаклавська" (Севастополь) потужністю 470 МВт кожна.
Проблема в тому, що основним паливом для обох станцій був газ, який постачався з вкрадених Росією "вишок Бойка" в Чорному морі. 20 червня ЗСУ ракетним ударом пошкодили ці установки.
Після цього окупанти зрозуміли, що палива для генерації необхідних обсягів електроенергії в Криму не вистачить. Це гарантовано означатиме чергові "блекаути" на півострові.
Через це росіяни почали активно готуватися до крадіжки української електроенергії. Зробити це їм потрібно до початку осінньо-зимового періоду.

Чи можливо від’єднати ЗАЕС від енергосистеми України

Від'єднати Запорізьку АЕС від української енергосистеми та подати струм у Крим і навіть у Росію складно, але можливо.
"Потрібно багато коштів та додаткових пристроїв, які ще треба встановити. ЗАЕС неможливо просто так відокремити від української енергосистеми, бо вона пов'язана з нею лініями електропередач", – каже голова "Енергоатома" Петро Котін.
Іншими словами, не існує перемикача, який би перевів станцію з однієї енергосистеми в іншу. Російська та українська енергосистеми працюють у протифазі. Якщо їх з’єднати, то це може призвести до блекауту цілого регіону.
Росіяни повинні зробити приблизно те, що робила Україна під час синхронізації з ENTSO-e. Спочатку треба фізично від’єднати Запорізьку АЕС від українських електромереж і під’єднати її до енергосистеми Росії.
Це означає, що певний час тимчасово окупована територія працюватиме в ізольованому режимі. Тоді доведеться балансувати споживання та виробництво електроенергії, бо в іншому випадку станеться блекаут.
Не допустити це буде важко, бо атомна станція не може різко змінювати навантаження. Окупованої Каховської ГЕС для балансування недостатньо. Не допоможе й Запорізька ТЕС, яка зупинена через неможливість доставити туди вугілля.
Повідомлення росіян про відновлення пошкоджених у 2015 році ліній електропередачі, які з'єднували Херсонську область з АРК – тривожний сигнал, але цього недостатньо для реалізації планів окупантів.

Чи здатна Україна перезимувати без ЗАЕС

Офіційні особи України повторюють, що робота Запорізької АЕС можлива лише у вітчизняній енергосистемі. Інші сценарії влада відкидає.
Проте якщо розглянути найбільш негативний сценарій, то втрата станції напередодні найважчої в історії України зими мала б тяжкі наслідки.
Минулий опалювальний сезон виявився складним. Уникнути віялових відключень узимку вдалося не в останню чергу завдяки ЗАЕС. На піку станцію вдалося "розігнати" до рекордних 6 190 МВт.
У Міненерго не раз наголошували: навіть якщо Запорізька АЕС буде вимкнена, Україна пройде зиму завдяки збільшенню виробництва електроенергії на вугільних станціях. Додаткова опція – купівля електроенергії в ЄС.
Щоправда, тоді доведеться зупинити експорт електроенергії і держбюджет втратить мільярди доларів.
Що стосується крадіжки електроенергії окупантами, то за найгіршого сценарію Україна може втрачати 2-3 тис МВт.
"Херсонщина – це 800 МВт, Крим – трохи більше 1 тис МВт, пропускна спроможність "енергомоста" – 600 МВт. Але ми такий сценарій не розглядаємо. ЗАЕС не буде працювати в енергосистемі Росії", – каже співрозмовник ЕП в уряді.

Як не допустити ядерної катастрофи

Дії росіян на Запорізькій АЕС можуть призвести до ядерної та радіаційної катастрофи, наслідки якої відчує вся континентальна Європа.
У разі аварії наслідки можуть бути в рази гіршими за ті, що були під час катастроф у Чорнобилі в 1986 році та Фукусімі у 2011 році.