В Одесі презентували нову книгу Павла Віктора – викладача фізики Рішельєвського ліцею, кандидата фізико-математичних наук, народного вчителя України, переможця конкурсу Global Teacher Prize Ukraine 2021 в номінації «Вибір українців» за курс відеоуроків шкільної фізики, лауреата рейтингу «Народне визнання – Одесит року». Особливу зустріч з відомим популяризатором науки підготували книгарня «Є» на Кузнечній разом із видавництвом BookChef .
Нова книга – п’ята із серії і має назву «Фізика. Світло, теорія відносності, кванти, атоми та ядра».

– Для когось з нових читачів буде відкриттям, що моя серія з п’яти книг базується на курсі відеоуроків, які я проводив у Рішельєвському ліцеї, – розповів під час презентації Павло Віктор. – Робота над п’ятою книгою тривала понад чотири роки. Я дуже хвилювався, чи вийде вона взагалі, адже після початку широкомасштабної війни взяв серйозну паузу з написанням книг. У 2022 році вийшла моя четверта книжка, а потім усе затихло. У Харкові в типографію влучила ракета, тож промайнула думка: «Напевно, надрукуватися вже буде неможливо…». Але все сталось інакше.
Моя п’ята «Фізика» завершує курс і містить фундаментальні розділи, що поєднують шкільну фізику із сучасною. Це оптика, у тому числі квантова. Це теорія відносності, атомна, ядерна фізика – певна сходинка для тих, хто вивчатиме фізику в університеті й хоче краще підготуватися до вступу. Мабуть, не випадково ця книжка за обсягом найбільша з-поміж тих, які виходили друком.

Книги з фізики Павла Віктора стали дуже популярними, їх активно обговорюють у соціальних мережах. Зараз вони доступні як на сайті видавництва BookChef, так і в Мережі.
Під час презентації Павло Віктор навів чимало прикладів, коли незнання законів фізики призводить до помилок при написанні художніх книжок та виробництві кінофільмів і до курйозів у повсякденному житті. Всі ці розмови про пласку Землю, про те, що мікрохвильова піч шкідлива, як і мобільні телефони, ведуть люди, які з фізикою не дуже дружать. А обізнана із законами фізики людина має імунітет проти шахраїв та критично сприймає мистецтво, зауважує фізик.
– Скажімо, неодноразово в художніх фільмах ми бачимо процес телепортації, а я не уявляю, що таке можливо, принаймні, моїх знань для цього не вистачає, – посміхається Павло Андрійович. – Зараз у зв’язку з квантовими комп’ютерами кажуть, що можна інформацію передавати нескінченно швидко, зі швидкістю, яка перевищує швидкість світла. До цього треба стримано ставитися, це приблизно так: якщо в тебе є два чоботи, кожний в коробці і між ними відстань мільйон кілометрів, то якщо ти відкрив коробку і бачиш лівий чобіт, то ти миттєво можеш сказати, що в іншій коробці лежить правий.
Ще стандартна ситуація з кінематографом: «Зоряні війни», космічний корабель вибухає з таким звуком, що ховайся. Який звук може бути у Космосі? Звук – це хвилі, які посилюються у пружному середовищі, у повітрі, у воді. А яке повітря у Космосі? Якщо щось вибухає у Космосі, то всі частинки газу, які виділяються, летять по прямих, і ніяких хвиль не утворюється, бо цим хвилям нема де поширюватися. А ми чуємо гучні звуки.

Щодо подорожей у часі, на відображенні яких також грішить кінематограф, учитель не такий категоричний:
– Подорож можлива, але тільки в один бік. Ми не можемо мандрувати назад у часі. Тільки вперед. Тому що мандри у часі назад суперечать принципу причинності. У дворі нашого ліцею росте каштан. Якщо я зараз разом із вами піду туди, я його побачу. Я можу піти назад у часі, цей каштан спиляти, але ж це означає, що його не буде у 2025 році. А ми його бачимо. От вам і порушення принципу причинності. Для того, аби зорієнтуватися у цьому світі, люди придумали такі поняття, як час і простір. Тобто, вони не існують насправді, їх придумали, аби пояснити все, що нас оточує, це спосіб описати природу. Може, якісь інші розумні істоти придумають інші способи опису нашого Всесвіту. Ви думаєте, існує довжина? Існує швидкість? Ні. Це величини, вигадані людьми, це способи, за допомогою яких розум намагається описати природу у фізичних величинах. Чому це цінно? Тому, що ми можемо на ці величини розраховувати і передбачити, який буде результат, наприклад, за який час упаде предмет, який я впустив. Передбачити, а потім перевірити це експериментально. Всі фізичні величини мають право на існування, якщо є спосіб їхнього вимірювання. До речі, теоретична механіка може не користуватися другим законом Ньютона, функція Лагранжа це дозволяє.
Книжка Павла Андрійовича, зокрема, присвячена й теорії відносності, але тут не все так просто. За сучасною програмою теорію відносності вивчають у десятому класі, до того, як починають вивчати електромагнітні явища. Але в такому випадку, переконаний Павло Віктор, неможливо зрозуміти теорію відносності достатньо глибоко і розповідати про це в десятому класі передчасно. Тому у стандартних школах вивчають теорію відносності у десятому, а в Рішельєвському ліцеї – в одинадцятому класі, після того, як вивчили електромагнітні хвилі.

Розповідаючи про найактуальніші напрямки фізики, Павло Андрійович згадав квантові комп’ютери, в яких працюють замість звичайних електронних схем кубіти (квантові біти). До речі, Організація Об’єднаних Націй оголосила 2025 рік Міжнародним роком квантової науки та технологій.
– Кубіт – це фізична система, – зазначає педагог. – І треба зробити його стійким. Один з варіантів виготовлення таких кубітів: взяти атом, прибрати з нього електрон, і ось цей іон, який залишився у нас, треба зупинити. За допомогою електричного поля його майже зупиняють. Вчені сьогодні переймаються також питанням походження темної матерії. В астрономії нещодавно відкрили метод знаходження планет довкола зірок, які ми не можемо бачити, бо вони дуже маленькі і знаходяться надто далеко. Зірка притягується до планети, планета притягується до зірки. Всі звикли до того, що планети рухаються навколо зірки, і думають, що зірка нерухома. А насправді центр мас цієї зірки нерухомий, але зірка також крутиться навколо планети. Якщо дивитися в телескоп на цю зірку, то вона ніби танцює. Ось за рухом зірки можна виявити присутність так званих екзопланет. Це ще одна з галузей сучасної фізики.
Зараз наука настільки розвинена, каже педагог, що фізики, які спеціалізуються на виготовленні кубітів, фізики, які сидять на великому адронному колайдері та фізики, які вираховують екзопланети, майже не розуміють одне одного. Але та фізика, про яку йде мова в книжках Павла Віктора, є рідною, земною, класичною (лише трохи в п’ятому томі висвітлюється квантова механіка). Засвоївши її, можна пояснити повсякденні явища: скажімо, чому з’являється іній на вікнах, чому пляшка із водою в морозильній камері може луснути тощо.
– Колись я прочитав, – каже Павло Андрійович, – що англійську треба знати, щоб не загубитися в аеропорту. До цього додам: фізику треба знати, щоб не загубитися у житті. Якщо ти знаєш фізику, тебе, грубо кажучи, не обдурять.
…Після презентації, як після доброго уроку, розходитися ніхто не поспішав. А престиж професії фізика в Україні обов’язково виросте, і важливу роль у цьому процесі зіграє діяльність Павла Віктора, педагога, який вже став брендом Одеси.
Марія ГУДИМА.
Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО.