В Одеському історико-краєзнавчому музеї (Гаванна, 4) експонується фотопроєкт «Війна має жіноче ім’я». Його авторка – психолог, старший лейтенант Збройних Сил України Ірина Ільясова – служить у 208-й зенітній ракетній Херсонській бригаді. Їй належать численні ініціативи з підтримки військовослужбовців та їхніх сімей.
– Виставка – не про війну, вона про жінку, яка її переживає, – зазначила пані Ірина під час відкриття виставки. – Про ту, що бореться, про ту, що вже ніколи не буде колишньою. Ця виставка – не просто світлини. Це історії. Це погляди тих, хто знає, що таке війна. Це очі, що бачили смерть, і серця, які попри все продовжують любити.
Сьогодні ми вдивляємося в ці обличчя. І в кожному з них – незламність. Сьогодні ми говоримо про тих, хто не повернувся, і про тих, хто стоїть, щоб ми могли тут бути. Нехай ця виставка буде ще одним нагадуванням: ми не зламаємося. Ми будемо жити, боротися, пам’ятати.
– Ми всі пам’ятаємо той день, коли прокинулися від вибухів, – додає голова громадської організації Асоціація жінок України «ДІЯ» Наталя Делієва. – Кожний зробив тоді свій вибір. Хтось пішов до військкомату, хтось взяв хлібину і воду та поїхав до військових, хтось став робити гуманітарні центри для людей, перших вимушених переселенців, хтось взяв дітей і поїхав за кордон. У кожного своя доля. І що робили жінки в цю війну? Якщо ми подивимось на статистичні дані, то у 2018 році тільки 53 відсотки опитаних схвалювали присутність у війську жінок нарівні з чоловіками, а у 2024-му – вже 85 відсотків. І зараз жінки займають у війську посади бухгалтерок, юристок, працюють діловодами, медикинями, кухарками. В той же час дуже багато жінок-снайперів, операторів БПЛА. У нашій організації «ДІЯ» є капеланка, Олена Живець, яка підіймає дух військових. Але ми не маємо забувати і про жінок-волонтерок, військових і гуманітарних, які піклуються про наше суспільство. Нам здавалося, що це війна на тиждень, ні, мабуть, на місяць, може, на рік. Війна триває вже три роки. Ми бачимо, що вона не закінчується, а знову виходить на активний виток. Маємо гуртуватися, допомагати, триматися, як один кулак, аби Україна залишилася Україною.


Марія ГУДИМА.
Фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО.